Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ВІДОЗВА ДО БАЛАКУЧОГО ГОСТЯ
Ображати тебе не хочу я, прошу тільки, щоб ти зрозумів - не розстрілюй часу робочого кулеметною чергою слів! Поки ми собі на здоров'я тут говорим про сотні тем, - гине час, стікаючи кров'ю не написаних нами поем.
"Мандрівки серця", 1961
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 21 грудня 2020, 23:07
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Зустрілись двоє, хлопець і дівча. Та й ходять, ходять, і нема де сісти. І сніг іде. І песик докуча. І по дворах гасають хокеїсти. Якась холєра дивиться з вікна. І лід блищить. Машини роблять трюки. І десь іде компанія блатна. І холодно. І він їй гріє руки. І кожне слово на тремку вагу. І день сумний, і все-таки веселий. І молодість застрягла у снігу, мов коники дитячих каруселей.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 02 січня 2021, 23:09
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Мала вивчила на свято )
ЗАЯЧИЙ КАРНАВАЛ
- Вітре, вітре, ти не вий! У звіряток - рік Новий. Зорі світять на ялинці, Дід Мороз приніс гостинці. Прометем собі доріжки, Потанцюємо хоч трішки. Маски зробим з будяків, Налякаємо вовків.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 04 січня 2021, 22:11
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Розбуди мене, розбуди, мені сниться холодний сон, що навколо - вічні льоди, крижаний зимовий полон. Білі палаци крижані, кришталеві ґрати колон... Крижаніє серце в мені, віддається зимі в полон. Одвикає від літа знов, забуває знов про тепло, бо коли проходить любов, значить, зовсім її не було. Замітає її сліди білий сніг між білих колон... Розбуди мене, розбуди! Мені сниться холодний сон.
«Мандрівки серця», 1961
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 24 січня 2021, 23:30
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
І я не я, і ти мені не ти. Скриплять садів напнуті сухожилля. Десь грає ніч на скринці самоти. Десь виє вовк по нотах божевілля. Бере голодну тугу - як з ножа. Дзвенять світів обледенілі дзбани. І виє вовк. І вулиця чужа в замет сміється чорними зубами. І виє вовк, ночей моїх соліст… Заклацав холод іклами бурульок. Вповзає вовк і тягне мерзлий хвіст, в сузір’ї Риб вловивши кілька тюльок. Ти, вовче, сядь. Ти на порозі ляж. Ти розкажи свою пригоду вовчу. А смушки скинь. Навіщо камуфляж? Ти краще вий. А я собі помовчу. Погрійся тут, моя нічна мано́, хоч ми із казки вибули за віком, аж поки ранок в чорне доміно зіграє з нами вогниками вікон. аж поки сонце перепалить пруг і сплачуть пітьму стріхи тонкосльозі… Лежить овеча шкура завірюх… І скімлить пес розумний на порозі…
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 12 лютого 2021, 18:11
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
То рік Щура, то Тигра, то Дракона. Мигтить життя в калейдоскопах Вічності.
Я в Твоїх очах надрукована таємним шифром Твоєї ніжності.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 01 березня 2021, 23:15
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Вже десь мене ліси ті виглядають на поцілунку неба і полів. Ще буде все. Ще дні похолодають. Іще мороз прихватить журавлів.
Іще трава зіщулиться і змерзне, іще печальні скажуться слова. Ще на світанку білому розверзне небесні брами хмара снігова.
Ще щоки у зайців позападають, бруньки повідморожують носи. А вже мене ліси ті виглядають, і я вже виглядаю ті ліси.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 03 березня 2021, 23:28
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом. І я не знаю, це весна чи ні? Свaровськи би позаздрив дивним стразам, Що мерехтять у мене на вікні. Не встигне поле зазимків злякатись, Не встигне вийти річка з берегів, - Весна пливе під парусом акацій, Зима пливе під парусом снігів.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 08 березня 2021, 21:45
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
КЛИМЕНА
Орел впивався кігтями в рамено, клював печінку… Але не про те я. А як тобі жилось тоді, Климено, нещасна, вірна жінка Прометея?
Ой, можна жити в пущі і в пустелі і можна харчуватися корою. Але коли підходила до скелі і бачила… як він… спливає кров’ю!
І як та кров по каменю рудому стікає вниз і капає, червона… Ковтала сльози і брела додому чучикати свого Девкаліона.
Тужити, ждати, жити як в пустелі. Чекать, що хтось у спину засміється: - Це та, що в неї чоловік на скелі! Він, кажуть, злодій. Щось украв здається.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 10 березня 2021, 23:00
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
КОБЗАРЕВІ
I Кобзарю! Знов до тебе я приходжу, бо ти для мене совість і закон. Прости, що я дрібницями тривожу твій вічний і глибокий сон. А, може, це і не дрібниця. Ти ж бачиш сам, які складні часи: Великі струси. Перелом традицій. Переосмислення краси. І вічний рух - у всесвіті, у світі. Лише могили з місця - ані руш... О, скільки стало в нашому столітті скалічених і безнадійних душ! Так що ж, не дивно. Покрутився глобус в диму, в пожежах, у кривавій млі. Захворів дехто на морську хворобу, хитається на палубі землі. Розхитаний, спустошений і кволий, біда, якщо в мистецтво забреде, - шукає форм не бачених ніколи, шукає форм не чуваних ніде. І тут же - просто шукачі прокорму, і шахраї, і скептиків юрма - шукають найсучаснішої форми для того змісту, що в душі нема. Возрадуйтеся, прадіди печерні, - ось пролунав новітній благовіст! В абстракції, в модерній, в істерії, конає в корчах витончений зміст. І сам на себе споглядає збоку - чи є в його агонії краса... Кобзарю мій! Поете мій високий! А як же ти поезії писав? - Я не писав. Я плакав і сміявся. Благословляв, співав і проклинав. Сказати правду - мало турбувався, як я при цьому збоку виглядав.
II Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгомонний вік. Завихрень - безліч. Тиші - анітрохи. А струсам різним утрачаєш лік. Звичайні норми починають старіти, тривожний пошук зводиться в закон, коли стоїть історія на старті перед ривком в космічний стадіон. Вона грудьми на фініші розірве Чумацький Шлях, мов стрічку золоту. І, невагома, у блакитній прірві відчує враз вагому самоту. І позивні прокотяться луною крізь далі неосяжно голубі... А як же ми, співці краси земної? Чи голоси у нас не заслабі? Чи не потонуть у вітрах простору? Чи сприймуть велич нової краси?.. Тарас гранітний дивиться суворо: - А ви гартуйте ваші голоси! Не пустослів'ям, пишним та барвистим, не скаргами, не белькотом надій, не криком, не переспівом на місці, а заспівом в дорозі нелегкій. Бо пам'ятайте, що на цій планеті, відколи сотворив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 19 березня 2021, 22:21
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
З днем народження, пані Ліно!
Хтось є в мені, і я питаю: - Хто ти? - Не знаю, - каже. - Може, хто в роду. Мене водив під руку Арістотель в якомусь дуже дивному саду. Згасало сонце у вечірніх лузах. Десь в Римі правив Тит або Нерон. А я тоді жила у Сіракузах, писала вірші золотим пером. Я скрізь своя, і я ніде не дома. Душа летить у посвіті епох. І де цей шлях почався - невідомо. І де урветься, знає тільки Бог.
* Мені не треба слави, ані грошей, Ані щоб сильний світу похвалив, - Аби хто-небудь, мислію возросший, До мене часом слух свій прихилив.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 21 березня 2021, 21:51
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
О мастаки пристосувати крок! Де треба - рачки, де зручніше - плазом. Посеред ребер, серця білих крокв, фатальна опечатка протоплазми. Ваш звичний спорт - тупий шахсей-вахсей і самоїдства дика галабурда. Напозичались у сірка очей і набули ганьби, як атрибута. Тупої ремигайлівки воли! Вам залигали душу недоріку. Ви калабані страху розвели на всіх духовних магістралях віку. Що може душу сколихнуть рабу? Січкарня душ, омріяна епохо! Мистецтво взяте на скабу. Митці поволі обростають мохом.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 27 березня 2021, 23:18
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці. О горе тій горі, і горе тим лісам! Десь, кажуть, там колись проходили мисливці і пташку принести казали своїм псам.
І кажуть, що один убив таку співучу, що заніміли всі, і змовкли ті ліси. І кажуть, лиш павук снує там сіть павучу. О горе, о гора, віддай їм голоси!
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 24 квітня 2021, 21:57
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Весна. А вітер - наче восени. Чекає дощ зірватися щомиті. Як рідко ти приходиш в мої сни! Великим смутком спогади омиті.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 25 квітня 2021, 22:11
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
В час весняного розливу зацвітає верболіз. Через річку гомінливу дуже довгий перевіз. Біля того перевозу вітер котики гойда, і пливе під верболозом позолочена вода. Човен ріже позолоту, пахнуть стебла молоді, села гріються напроти по коліна у воді. Неприкаяне роздолля - повідь неба і ріки! Ліс вітрил на видноколі, а чи білі вишняки. Обрій дальній і мінливий, хвилерізи з чагаря...
В час весняного розливу ріки схожі на моря.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 26 квітня 2021, 23:39
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Ліси стоять в концтаборі. Осотом Заткало землю. І, мабуть, навік. Косуленько, пробач, що ти за дротом. Я теж за дротом, тільки по цей бік.
22.04.2010
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 28 квітня 2021, 22:04
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан, чому верба, від крапель кришталева, мені сказала «Здрастуй!» крізь туман. Чому ліси чекають мене знову, на щит піднявши сонце і зорю. Я їх люблю. Я знаю їхню мову. Я з ними теж мовчанням говорю.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 30 квітня 2021, 22:39
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
БРЕЙГЕЛЬ. «ШЛЯХ НА ГОЛГОФУ»
То ж не була вузесенька стежина. Там цілі юрми сунули туди. І плакала Марія Магдалина, що не подав ніхто йому води.
Спішили верхи. Їхали возами. Похід розтягся на дванадцять верст. І Божа Мати плакала сльозами - та поможіть нести ж йому той хрест!
Чи ви не люди?! Що за чудасія, дають старцям, підсаджують калік, а тут же йде, ну, добре, не Месія, - людина просто, просто чоловік!
Юрма гуде і кожен пнеться ближче. Хтось навіть підбадьорює: терпи, вже он Голгофа, он Череповище! - хрущали під ногами черепи.
Сказати б, зброя, це хіба єдине? Так що б зробили стражники юрбі? А в юрмах тих малесенька людина тягла хреста важкого на собі.
І хоч би хто! Кому було до того? Всі поспішали місце захопить. Воно ж видніше з пагорба крутого, як він конає, як вій хоче пить.
І він упав. І руки аж посиніли. Тоді знайшовся добрий чоловік: наморений ідучий з поля Симон, що йшов додому в протилежний бік.
Коли ж звершилась вся ця чорна справа , і люди вже розходилися ті, - от парадокс: заплакав лиш Варава, розбійник, не розп'ятий на хресті.
Чи пожалів, чи вдячен був Пілату, чи втямив, темний, раптом щось нове: що Божий Син таки іде на страту, а він, розбійник, - він таки живе.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 10 травня 2021, 22:03
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Материнські перестороги не лякають, давно забуті. Ти і сам вже не від того, щоб кому прочитать напуття. Де ж пак, маєш великий досвід, у міжбрів’ї сувору складку. А якщо і цього не досить, — виручає тебе догадка. Ти дорослий уже, нівроку, з цим погодилась навіть мати А поглянеш на себе збоку - чи хочеш себе впізнати? І чи будеш собі до вподоби, коли раптом зумієш збагнути ти всього лиш слаба подоба того, чим ти хочеш бути.
«Вітрила», 1958
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 29 травня 2021, 21:05
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Дощі програють по городах гаму. Трусне зелені кучері весна. Педалі днів натисне під ногами - і заспіває пташка голосна. Засяють ночі зорями жасминно. А срібний дощ підніме жалюзі - півонії, рожеві, як фламінго, стоять в городі на одній нозі.
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі