Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Оце недавно у один повіт приїхав проповідник, єзуїт. Таку цвітасту ка́зань говорив. За нашу мову нас таки й вкорив. Він говорив польщи́зною реко́мо, що люд говорить хтозна по-якому. Що мова ця погана і невдатна, для філософій різних непридатна. Що це наріччя, як йому здається, для вчених слів ніяк не надається. Що з тої мови, попри всі старання, лише одна невіжа і блукання.
Вони вважають мову нашу бідною і нас вважають темними людьми. Але ж, диви, найпершу в світі Біблію - слов'янську - миру появили ми!
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 30 листопада 2018, 23:27
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ЗУСТРІЧ
Я не встигла звернути за ріг, і зустрілися ми... Прости... Ти, здається, також не зміг непомітно мене обійти.
Що ж, минуло чимало літ, все розвіялось, наче дим... Привітайся ж зі мною як слід, як годиться друзям старим.
І нехай не тремтить рука, і бентежних не треба слів, щоб розмова, як тиха ріка, не виходила з берегів.
Щоб на світлу її гладінь не набігло ніяких бриж, а якщо і відкинув тінь, то лише прибережний комиш.
Бо коли потривожить на дні, - на поверхню піщинки йдуть. Хоч самі́ по собі дрібні, та велика з них каламуть.
Що ти уникаєш згадок, а наші місця якомога обходиш на всякий випадок, ідеш на десяту дорогу.
Якщо ж тепер врахувати, що й я їх обходжу по змозі, боюсь, що ми можем зустрітись якраз на десятій дорозі.
1957, "Проміння землі"
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 25 грудня 2018, 22:56
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Чи й справді необхідно, щоб жінка була му́жня? Спасибі вам, спасибі за цей пріоріте́т. Поетам всіх віків була потрібна Муза. А жінці хто потрібен, якщо вона - поет?
Хіба дві жінки - ми - поду́жаєм цю зграю проблем і протиріч, що жа́лять кожну мить? Я в неї на очах, розтерзана, вмираю, - що ж ї́й робити, бідній? - лиш руки заломи́ть.
І хто нам допоможе? Єдиний у трьох лицях? Кому я кину квітку, прекрасну, як зорю? Ми з Музою - ми дві - дві жінки - де наш лицар?! Ось Муза продиктує, а я його створю.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 01 січня 2019, 23:26
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ОСТРАХ
Очей ворожих, суперечок гострих ніколи не боялась я. У мене викликає острах лиш ніжність і печаль твоя.
Я відвела б тебе рукою, немов біду свого життя, немов причину неспокою, немов можливість каяття.
Якщо життя моє - як нива, то на її широкім тлі будь колоском - і, може, злива тебе прихилить до землі.
Якщо життя із гаєм схоже, - лише листком на гілці будь: я сподіватимусь, що, може, якісь вітри тебе зірвуть.
Будь випадковим, чи злим, шаленим. Дай смуток, розпач, каяття... Лиш мрією не стань для мене, бо це уже на все життя.
"Проміння землі", 1957
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 11 січня 2019, 23:02
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ЯЛИНКА
А що? І я спочину на хвилинку. Сама собі запалюю ялинку. Ліхтарики нехай замерехтять, сніжиночки нехай собі летять. І про життя спитаю у зозульки. Вона мовчить, обкльовує бурульки. Над нею ви́сить шишечка кедрова. Життя складне, зозулька паперова. І поживу в малесенькій хатинці, що так притульно ви́сить на ялинці, де заглядає в зоряні віконця Кіт у чоботях з вусами гасконця. І там ніхто мене вже не дістане, і срібен дощик йти не перестане. І знову тихо погашу ялинку... А що, і я спочила на хвилинку.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 07 лютого 2019, 22:25
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Гуде вогонь - веселий сатана, червоним реготом вихоплюється з печі…
А я чолом припала до вікна, і смуток мій бере мене за плечі.
Сама пішла світ за́ очі - аби знайти від тебе крихту порятунку.
Мої думки, як дикі голуби, в полях шукали синього притулку.
Сама втекла в сніги, у глухомань, щоб віднайти душевну рівновагу.
І віднайшла - гірку печаль світань. І п'ю, немов невиброджену брагу.
І жду якогось чуда із чудес. Читаю ніч, немов би чорну книгу.
Якщо кохаєш - знайдеш без адрес оцю хатину за морями снігу.
І відпливаю поночі одна на кризі шибки у холодний вечір.
І спить в печі веселий сатана, уткнувся жаром в лапи головешок.
І так до самих синіх зоряниць, до світанкових поїздів ячання -
до безміру, як в темряві зіниці, тривожно шириться чекання…
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 14 лютого 2019, 23:43
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Отак, як зроду, потаємно, з тилу, Усіх міщан ощи́рені лаї́ Нена́видять в мені мою скажену силу, Нена́виджу я слабкості свої.
І скільки їх! Я зіткана з печалі. Для ближніх знято тисячі свитин. Коліна преклонивши, як Почаїв, Стоїть душа перед усім святим.
Дзижчать і жалять міріади версій. Ну що ж, нехай. Я сильна, навіть зла. Я знаю: слабкість – це одна з диверсій. А я ще в диверсантах не була.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 28 лютого 2019, 22:44
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ЦАВЕТ ТАНЕМ
Згоріли їхні селища, пропали їхні мули, Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку, Щоб мову свою рідну їх діти не забули, їм літери виводять вірменки на піску.
А вітер, вітер, вітер!.. Який палючий вітер!.. Обвуглені обличчя січе, січе, січе!.. Лиш виведеш те слово із тої в’язі літер, а слово ж без коріння, покотиться, втече.
І десь, в якійсь пустелі, з’їдять його верблюди. Забудуть його діти, і виростуть німі. Бредуть, бредуть вигнанці... бредуть бездомні люди... Ні даху ж, ні притулку, – буквар їм на умі!
Згоріли їхні храми. Мужчини їхні вбиті. Втонули їхні дзвони у озері Севан. О, як їм далі жити? На тім кровопролитті не місяць в небі сходить – турецький ятаган.
А вітер, вітер, вітер!.. Як шарпає той вітер!.. Куди їх ще, вигнанців, недоля заведе? Нема коли писати отих маленьких літер. Немає чим писати. Нема писати де.
І тільки на привалі, в ті рідкісні хвилини, коли ще в свої тачки жінки не запряглись, Ті буковки вірменські виводять, як стеблини, і слізьми поливають, і букви прийнялись.
В пісках пустили корінь – а вітер, вітер, вітер!.. Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку!.. А скрізь по всій пустелі тоненькі стебла літер, Як трави, проростають в палючому піску.
Їх топчуть ситі коні, дзвенять чужі стремена, А букви проростають в легенди і пісні. "Цавет танем!" - як кажуть, прощаючись, вірмени. Твій біль беру на себе. Печаль твоя в мені.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 03 березня 2019, 23:02
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Було всього, а буде все всьогіше. І що не день - все гірше й гірше, й гірше. То мор, то мур, то голод, то війна. То з неба грім, то в полі сарана. То гнів царя. То ласка короле́ва. То знов якась чужинська кабала. А звідусіль - то хижі кігті лева, то дзьоб зоключений орла.
("Берестечко")
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 08 березня 2019, 22:47
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
І день, і ніч, і мить, і вічність, і тиша, і дев'ятий вал - твоїх очей магічна ніжність і губ розплавлений метал. В ніч високосного притулку - коли йде обертом земля - ти до плеча мене притулиш безсмертним рухом скрипаля.
"День поезії 1963", Київ
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 19 березня 2019, 23:09
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Сьогодні у Ліни Василівни Костенко день народження. Звичайно, її усі вітають, а вона, мабуть, як завжди, уникає метушні. Як колись у Могилянці, куди вона прийшла пересидіти там "лиху годину", бо ж у той день мав відбуватися її ювілейний вечір в оперному театрі: " Ну чому мене змушують святкувати і заважають працювати?"
Я - жниця поде́нна. Тяжка моя нива. За ціле життя я не ви́жну її. Але запитайте - чим я щаслива? Припливом снаги дивовиж-но-ї. Хай спека обпалить. І злива оплаче. І стомлені руки заниють вві сні... Я - жниця довічна. Працюю терпляче. За радість труда. І за тисячний сніп. У мене в руках благодатна напруга. Нап’юся води, розігнуся на мить - невижата смуга, невижата смуга достиглим колоссям на вітрі бринить!
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 20 березня 2019, 23:38
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Хтось є в мені, і я питаю: - Хто ти? - Не знаю, - каже. - Може, хто в роду. Мене водив під руку Арістотель в якомусь дуже дивному саду.
Згасало сонце у вечірніх лузах. Десь в Римі правив Тит або Нерон. А я тоді жила у Сіракузах, писала вірші золотим пером.
Я скрізь своя, і я ніде не дома. Душа летить у посвіті епох. І де цей шлях почався - невідомо. І де урветься, знає тільки Бог.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 21 березня 2019, 23:48
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ЩОСЬ НА ЗРАЗОК БАЛАДИ, - ЯК ВИЙШЛИ БУКВИ З-ПІД МОЄЇ ВЛАДИ
Було таке. Я мусила збрехать. Не те, щоб як, - всього на півсторінки. А букви раптом почали зітхать, то та, то та тікать навперемінки.
Приміром, так. Беру я те перо. І той папір. Писати хочу слово. А буква «П», печальна, як П’єро, Пробачте, - каже, - я тут випадково.
Примхливе «Р», перлина парижан, зробило враз акробатичний номер. Кружляло «Ж», жахливе, мов кажан, а «Ц» і «Ч» присіли, наче гноми.
Сичало «С», мов кобра на хвості. Шкварчало «Ш», і «Ф» взялося в боки. І вірне «К» уперше у житті Зробило вбік категоричні кроки.
Стогнало «Н», пручалась буква «Ю», кусалось «Є», і «Т» кричало: - Тату! Сказало «Л»: «На цьому я стою!» Ну, тобто прямо з Лютера цитату.
Слухняне «А» було вже на мазі, приготувалось заспівати соло, перекрутилось на одній нозі, неначе циркуль, - і замкнулось в коло.
Котився перстень літерою «О», його згубив мізинний палець змісту. Тоді взяла я знову те перо. Як і належить доброму стилісту, -
так-сяк стулила букви у строфу, з тих, що були, по кілька варіацій. І вийшло: м-м-м... н-н-н... брр... ффу! Це швидше так, набір алітерацій.
Та ще ж не все. А що було за тим? Поки таку звела я огорожу, А буква «Я» чкурнула через тин, І досі ще знайти її не можу.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 29 березня 2019, 21:17
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Бувають королі, більш вдатні до розпусти, ніж до звитяг. І кожне слово - лож. Зате як вийде, гляне, як розпустить павиний хвіст придворних і вельмож!
При них все люди грамотні і терті. У них Боплан, у них і Шевальє. А наше слово дожило до смерті, але для світу й досі ще не є.
Бо ми такі. Ми про́сті. Ми в кожусі. Не знаєм як. Не звикли до свобод. То треба ж якось піднімать на ду́сі, а не в болото втоптувать народ!
(з поеми "Берестечко")
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 02 квітня 2019, 22:58
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
...І натовпом розтерзана Гіпатія, і Галілей, осміяний не раз, якась звичайна людяна симпатія, а не канони поєднали нас. 1 просто сум. І просто вечоріє. Ти розплітаєш мислі і косу. А ти, Склодовська, змучена Маріє, бувало й так, що не бувало й су? Ти схуд, Джордано. Одіспався б трохи. Ти ж був дитя, вони вважали - тигр. Ти все віддав для людства, для епохи. Чи ти хоч, хлопче, налюбитись встиг? А ти, Домбровський, ти почав курити? Ти так і вмер, Тарасе, в самоті? Тебе ще різні викличуть спірити. Пошли їх к чорту, бо це саме ті. Це ті. Ті самі. Саме ті, которі тебе вбивали. В тому весь і сміх - перпетуум мобіле історії: мої убивці - правнуки твоїх. Худенький Гус... Вони його зв'язали. їм не відсохли руки по плече. А ти - блюзнір, подвижнику Везалій? Тобі досадно? Це тебе пече? А ти забудь. Страждати - некрасиво. Будь оптимістом, он як наш Тарас.
Десь міцно спали прогресивні сили, не врятували жодного із вас.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 12 квітня 2019, 22:55
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Десь там планети в просторі безмеж Яка сумна у безвісті ночівля! А може ми їм світимося теж? А може ми їм зіронька вечірня?
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 29 квітня 2019, 22:33
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Сон лісний прийшов до мене в хату. Став на стіл. Із склянки воду п'є... Все гаразд. Я добре буду спати, коли сон у мене в хаті є. Я не знаю, правда, що присниться: ще пелюстки згорнуті у сну, ніби зберігають таємницю - як я тяжко ждала цю весну. Як стогнали сосни на морозі, як не спали верби по ночах, як ліси шуміли в передгроззі, як берези падали на шлях! ...Сон весняний з падолисту виринув, волохатий, синій, теплий сон. Сосни сплять, щасливо, втихомирено, прихилившись кронами до корон.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 02 травня 2019, 22:32
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Поїзд у Варшаву спогади навіяв, Я на Україні згадую тебе. Ти співав для мене пісню вечорами: "Komu co do tego, ze my tak kochamy!"
Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, Але Батьківщина в кожного своя. Як тебе згадаю, забринить сльозами: "Komu co do tego, ze my tak kochamy"
Поїзд у Варшаву йде крізь моє серце, Сто доріг між нами, а печаль одна. І минають роки, роки за роками. "Komu co do tego, ze my tak kochamy!"
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 15 травня 2019, 22:45
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ШПАКІВНЯ
Звичайна будка, зменшена темниця - тісна, буде́нна, сіра і вузька. Таке житло, - хіба ж воно годиться для птиці благородної, шпака́? От мій сусід, той знає, що до чого. Такий палац шпакам приготував - пиляв, рубав, терпляче стру́гом човгав і флюгери фігурно вирізав. Віконце склив, місив ногами глину, рожеві стіни крейдою білив, а щоб вітри не дули у щілину, то ще й на дверях дідика прибив. Умеблював шпаківню дуже просто: крім необхідних в побуті речей, поставив крісло для шпаків-дорослих і дві колиски для шпаків-дітей. Ще й телескоп - дивитись на сузір’я, домо́ву книгу і малу печать, корзинку - для обскубаного пір’я і ножиці - щоб кігті обрізать. Зробив проводку, якже, щоб світилось, бо не сидіти ж їм при каганці...
Але шпаки чомусь не поселились, зате живуть звичайні горобці.
"Вітрила", 1958 р.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 19 травня 2019, 22:09
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
БАЛАДА МОЇХ НОЧЕЙ
Коли земля в холодну ніч загилена і вітер в зорях тягне горяка, - у полі, між козацькими могилами, мій Дон Кіхот шукає вітряка.
А той вітряк давно вхопили вхопини. Пірнає в хмару місяць-дармовис. І ніч глуха, і поле перекопане, і в порожнечу поціляє спис.
А все довкола мертве, зачакловане, і злий чаклун глузує поблизу. Мої думки печальні, наче клоуни, що, сміючись, розмазують сльозу.
Куди ведеш мене, моя гордине? В яких вершин позаторішній сніг? Ти суньголов. Ти скрізь напропадиме. Чи ти вже зовсім розуму одбіг?! –
Мій Дон Кіхоте, лицарю, чого-бо ти бредеш один по цій гіркій стезі? Утюпкавсь кінь, і каші просять чоботи, і вже вина немає в бордюзі.
Ти, Дон Кіхоте, може, біснуватий? Що в тебе є? Печаль і далина. Тобі не досить - просто існувати? Ти хочеш побороти чаклуна?!
Он смерть твоя лулукає совою. Розвісять сміх над пущами сичі. А чи коли доточить хто собою твої незрячі подвиги вночі?
А ноги довгі, ноги, не котурни. Б'ють по литках терни і бур'яни. Стугнить земля. Ідуть великі юрми. Ти думав - люди, глянув - барани!
Ти їм на поміч, лицар-недотепа. Ти їх рятуєш, а вони у крик. Ех, Дон Кіхоте, їм же не до тебе. Не заважай іти їм на шашлик.
Гудуть стовпи гавайською гітарою. Двобій душі й рогатого рагу... Ох, лицарю, не зв'язуйся з отарою - вона тебе затопче в пилюгу!
Не встигнеш людям передати й досвіду. Лиш блискавки напишуть від руки, як ти загинув, Дон Кіхоте, вдосвіта, шукаючи грукучі вітряки.
Замгліє степ козацькими могилами. Минає час, єдиний секундант. Стоїть вітряк з опущеними крилами. Стриножений пасеться Росінант...
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі