Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
На вербах золотих вродили дикі груші. Зникає мій народ, як в розчині кристал. Той шолудивий чорт купує вбогі душі. Новим вождям вже мостить п’єдестал. Купуй, купуй, купуй! - чого ті душі варті? Мости, мости, мости! - впаде і ця мана. Все людство вже збулось. Лиш ми іще на старті. А на шляху - то прірва, то стіна.
«Коротко – як діагноз»
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 03 червня 2020, 22:43
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Велосипед ночує на балконі, наставив роги на туманне скло. Сміються всі ретроспективні коні, уздрівши ту пародію - сідло.
Сміється кожна квітка конюшини, регоче пилом Сагайдачний шлях. Сміються гори, доли і вершини, і всі підкови, згублені в полях.
Сміється хміль, повитий на балконі. Сміється місяць, що іще поет. А що із того, що сміються коні? Нема тих коней. Є велосипед.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 15 червня 2020, 22:18
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Моє життя - в скарбницю горя внесок. Заплачено сповна - за все, за все, за все. Душа - як храм з очима древніх фресок. Все бачить. Все мовчить. Все далі понесе.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 20 червня 2020, 22:19
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Колись давно, в сумних біженських мандрах, коли дитям я ледве вже брела, старі хатки в солом’яних скафандрах стояли в чорних кратерах села. Дроти бриніли арфою Ерделі. Гострила вухо темрява у шклі. Як тяжко стукать у чужі оселі, бездомним бувши на своїй землі! Чужі оселі... Темний отвір хати. Ласкавий блиск жіночої коси. А потім довго будуть затихати десь на печі дитячі голоси. Уже сидиш зі жменькою насіння. Уже привітно блима каганець. Уже в такому запашному сіні в твій сон запрігся коник-стрибунець! І ніч глуха. І пес надворі виє. І світ кривавий, матінко свята! Чужа бабуся ковдрою укриє, своє розкаже, ваше розпита. І ні копійки ж, бо не візьме зроду, бо що ви, люди, на чужій біді?!.
А може, то в душі свого народу я прихилила голову тоді?
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 22 червня 2020, 22:25
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Як легко плюнути в велике – У нього точно попаде. Усе бридке й усе безлике, Тоді собі ціну складе.
P.S. "Ображені" образили пам'ять людей, які їх не ображали. Задоволені? А тепер із тим же прапором – у музей. Подивіться на експонати (ну хоча б на рукавички із людської шкіри) і подумайте, що було б із вашими предками, якби не ті, кого ви так хотіли образити. P.P.S. Вибачте за рефрени.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 11 липня 2020, 22:56
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Ще трохи - і літ юнацьких не знайдеш, як вітру в полі. Дорослою стала зненацька. Змужнілою стану поволі.
Поволі, поволі, поволі над серцем здобуду владу - навчуся не плакати з болю і в щасті дам собі раду.
Тоді не подумай, друже, що вже відшуміли зливи, що серцем я стала байдужа і словом стала зрадлива.
Ти знаєш - великі ріки, спокійні, глибокі, холодні - в собі затаїли навіки і вир, і каміння підводне.
То хай же літа юнацькі зникають, як вітер в полі... Дорослою стала зненацька. Змужнілою стану поволі.
«Проміння землі», 1957
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 12 липня 2020, 23:20
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ГРАНІТНІ РИБИ
Панує тиша над морським простором - вітри тамують подих... Великі риби, виплеснуті морем, закам’яніли на гранітних сходах. Знесилені подачками прибою, закам’яніли у страшній судомі. Луска зробилась тьмяною, твердою. Плавці лежать важкі і нерухомі. Біліє сіль на зябрах вуглуватих, в гарячих шпарах сірого граніту... Горілий дух асфальтів перем’ятих, Духмяний сон магнолій перегрітих. Зміїний шурхіт на вологих схилах. Малої хвилі відчайдушний схлип... Отут колись громадилися брили, їх обриси нагадували риб. Було у цьому щось таке тривожне! Було у цьому стільки гіркоти!.. Проходив мимо велетень-художник. Проходив мимо, і не зміг пройти. Узяв різець - і лінії поглибив. Тесав граніт розпечений, твердий, щоб знали люди, як нестерпно рибам над морем залишатись без води.
«Вітрила», 1958
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 03 серпня 2020, 22:43
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
3 серпня - День пам'яті Івана Матвійчука. Влітку 2019 року в Чернівцях художники Kailas-V, Роман Партола та Андрій Пальваль створили мурал із портретом цього видатного буковинського актора, режиссера, сценариста.
НЕЗНЯТИЙ КАДР НЕЗІГРАНОЇ РОЛІ
Іванові Миколайчуку
Його в обличчя знали вже мільйони. Екран приносить славу світову. Чекали зйомки, зали, павільйони, - чекало все!
Іван косив траву.
О, як натхненно вміє він не грати! Як мимоволі творить він красу! Бур'ян глушив жоржини біля хати, і в генах щось взялося за косу.
Чорніли вікна долями чужими. Іван косив аж ген десь по корчі. Хрести, лелеки, мальви і жоржини були його єдині глядачі.
І не було на вербах телефону. Русалки виглядали із річок. Щоденні старти кіномарафону несли на грудях фініші стрічок.
Десь блискавки - як бліци репортера, проекція на хмару грозову. На плечі стрибне слава, як пантера - він не помітив, бо косив траву.
Іваночку! Чекає кіноплівка. Лишай косу в сусіда на тину. Іди у кадр, екран - твоя домівка, два виміри, і третій - в глибину.
Тебе чекають різні дивовижі. Кореспонденти прагнуть інтерв'ю. Москва. Гран-Прі. Овації в Парижі!..
Іван косив у Халеп'ї траву.
Літо 1978
_________________ Пока живу - надеюсь!
Востаннє редагувалось Atta girl в 13 вересня 2020, 11:03, всього редагувалось 1 раз.
Atta girl
Додано: 08 серпня 2020, 23:21
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
8 серпня - Міжнародний день альпінізму
НАОМІ УЕМУРА
Ніхто не бачив, як він брав вершини, сам по собі, самотній альпініст. Над рівнем хмар, де вже ані пташини, а тільки гори, первісні на зріст.
Пройшов крізь бурі, шквали і завали, зривався в прірви, ковзав на льоду. Лиш час від часу подавав сигнали: «Я Уемура. Я іду».
Це ж треба так заглибитися в гори, почути білий голос висоти, щоб, як чіпкий корінчик мандраґори, по скелях вгору дертися, повзти!
Не напоказ, не в кадрі, не навмисне, не задля слави, грошей чи забав, - своє життя, як скеля прямовисне, сам наодинці з долею долав.
Так і загинув. Вість прийшла похмура. Якусь вершину знову брав один. Той дивний чоловік, що звався Уемура, самотніх гір самотній паладин.
20.1.2005
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 24 серпня 2020, 22:16
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Ліна Костенко ДУМА ПРО ШЛЯХ
Мій дикий коню, норовистий коню! Все так би і іржав, все так би ти й летів. А я тебе спиню і розсупоню на роздоріжжі всіх оцих світів. А от постій. А от не бий копитом. Закинем геть хомут і остроги. Хтось буде кпити. Схоче хтось купити. А чайка все кричатиме: киги!
А ми з тобою обминемо торжища, де гендлярі вимахують пером. Не дам тебе плескати і которгати. Ходім, я напою тебе Дніпром. Я нагодую очі твої степом. Могили України покажу. Ніяких віжок на тобі не стерплю, в Чумацький Віз - і то не запряжу.
Правічний шлях ковтатимуть яруги, чіпкі примари схоплять з-за плечей. Пахуче сіно скошеної туги жуватимеш із рептуха ночей. А потім я візьму тебе за повід та й поведу по зоряній соші. Самі до себе прийдемо на сповідь і всі дрібниці витрусим з душі.
Гривастий грім, лоша моє невкоськане! - цвістиме в зорях ніч, як бульденеж. І що нам шум і всі оті стовковиська? Отишимо ходу. Не вийдем на манеж.
Хай там без нас гуде азартом траса. Це все - рекорди втоптаних орбіт. Реве глядач. І ставить на Пегаса. Поет стає жокеєм - і привіт. Замкнулось коло. Вихід замурований. Квапливий старт, і в мислях метушня - чи сам себе жокей пронумерований пережене, умиливши коня?
А що від того у віках зостанеться? Хто наше поле вивершить в стоги? У нас, мій коню, шлях, а не дистанція. А чайка все кричатиме: киги!..
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 30 серпня 2020, 18:15
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Стара фортеця з косими бійницями - Камінний череп рицарських часів - Тут феодали з бронзовими лицями Жили, укриті шкурами лісів.
Вона стоїть, розкопками роз’ятрена, Уся в провалах потаємних брам, Дощами змита, викришена ядрами, Не раз, не два узята на таран.
Монгольських стріл розлога траєкторія, Сумної кобзи болісна струна, Мечі, шоломи - добре, це історія. А ця побита кулями стіна -
Чий сон, чий син одстрілювався, падав? Чиє життя урвалось - і нема! І тільки верб зеленим водоспадом Стара фортеця пам’ять обніма.
Цвіте спориш. І квіти пурпурові. Ідуть віки. Бджола збирає мед. О, скільки тут було пролито крові За всі віки на кожен міліметр!
Хто славен був, хто, може, і забутий. Земля Вітчизни, квітни і живи! І ось він в чому, подвигом добутий Квадратний корінь квітів і трави.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 08 вересня 2020, 20:37
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Який важкий, який ласкавий погляд, які повільні зважені слова! Один якийсь малесенький недогляд - Жагучий смуток душу залива. А день як день. Розмова розумова. І раптом очі – вибухом стихій. Ти хто такий – зальотник, Казанова? Чи той, єдиний, той на світі мій? Ці дивні очі, келихи трутизни, настояні на сонці і журбі. Чого шукаєш – флірту чи вітчизни? Навіщо так? Мені ж не по собі. Як п’ятиборців, погляди розводжу. Перемогла, не знаю, чи здаюсь.
Минають дні... Забуть тебе не можу.
Минають дні... Згадать тебе боюсь.
Із збірки «Над берегами вічної ріки»
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 12 вересня 2020, 23:15
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Осінній сад ще яблучка глядить, листочок-два гойдає на гілляках. І цілу ніч щось тихо шарудить, і чорні вікна стигнуть в переляках. Між стовбурами пробігає тінь... А у світанків очі променисті. То білий кінь, то білий-білий кінь шукає літо у сухому листі.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 16 вересня 2020, 22:08
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
НІЧ
Захлинаються м’ятою луки. Мерехтять вересневі зорі. Розметавши ріки, як руки, спить земля в м’якому просторі.
Їй на коси випали роси, трави-ковдри сповзли з постелі, та й відкрилися ніженьки босі і гаряче плече пустелі.
Місяць вирізав шпару в небі ледь помітним серпом з латуні, мов, ховаючись сам від себе, задивився на сплячу красуню.
«Вітрила», 1958
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 27 вересня 2020, 20:20
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
До мене в хату заповзла гадюка. Кажу: - Сідайте. Кави чи вина? Та й не туди, що тут би треба дрю́ка, бо вже по підрах шастає вона.
В її очах - болотяна сітчатка, її язик - роздвоєне жало. Вона ж сичить, сичала і сичатиме і розворушить все своє кубло.
Воно ж кишить і пнеться, і звивається, і жалить всіх і вся наперебій. Бо це ж гадючки про́сті, не вульґаріс, тут не поможе заклинатель змій.
Кому ж таке потрібно страховидло, що розвело круг себе мошкару? Пора сказати: - Все. Кінець. Набридло. Тепер вже, пані, Здвиження. В нору!
1999
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 29 вересня 2020, 20:26
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Суворий вчитель, розум невблаганний, немов дитину, серце научає. Оцінки ставить. Вписує догани. Найменших помилок не вибачає. Терпляче викликає на довіру, читає надто правильні моралі: - Ти вже доросле. Мусиш знати міру. Себе в руках тримати. І так далі. Ти знову закохалось, як шалене. Затіяло нерівний поєдинок. Раніш поради не спитало в мене, аніж зробити необачний вчинок. Ось почекай, візьму тебе за вухо, бо вже терпіння, далебі, немає...
А серце робить вигляд, ніби слуха. І, як школяр, на вікна поглядає.
«Мандрівки серця», 1961
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 04 жовтня 2020, 21:27
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
БІЛОЧКА ВОСЕНИ
На гіллячках, на тоненьких, Поки день ще не погас, Сироїжки та опеньки Білка сушить про запас.
Так нашпилює охайно, Так їх тулить на сосні І міркує: «А нехай-но Ще побудуть тут мені!
Поки дні іще хороші, Поки є іще тепло, А як випадуть пороші, Заберу їх у дупло.
Буде холодно надворі, Сніг посиплеться з дубів, Буде в мене у коморі Ціла в’язочка грибів!»
Але білочці не спиться. Дятел стукає: тук-тук! Щоб не вкрала їх лисиця Або хитрий бурундук.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 11 жовтня 2020, 21:30
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ХУДОЖНИК
Жив колись художник Верне. Він друзям своїм сказав: "Прив’яжіть до щогли мене, коли буде на морі гроза".
Його прив’язали справді... Хмари - як чорні віхті, мечуться хвилі горбаті, гострять об палубу кігті.
З голови заливають до ніг. А він вдивлявся - як міг.
Страх мимовільний боро́в: химерна була глибина, і сам корабель - немов потвора морського дна.
Чутно у реві морському дикі розкоти грому. Видно в огні блискавиць - рифи лежать горілиць...
А коли втихомирився вітер, уляглося море внизу, взяв художник свою палітру і почав писати грозу.
Він писав її барвою моря, шумовинням білої піни, він робив ескізи суворі олівцями порід камінних.
На обличчі мінився з муки, приголомшений, падав ниць, бо йому обпікали руки горді спалахи блискавиць.
Кораблі тримав якорями, а гроза не втрачала снаги́ і насилу втислася в рами, не зумівши ввійти в береги.
Є на світі багато історій, а прохання у мене одне: "Коли буде гроза на морі, прив’яжіть до щогли мене!"
"Проміння землі", 1957 р.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 27 жовтня 2020, 23:54
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Машини, шини, стрес, експрес, кермо, гальмо, впритул, з-за рогу! Стоїть Мадонна Перехресть, благословляючи дорогу. Таксі, автобуси, авто, і мотоцикли, і кибитки. Всі всім на світі є ніхто - ні хто куди, ні хто нізвідки. Маршрути горя і безчесть. Світ на століття постарішав. Стоїть Мадонна Перехресть, чи вже Мадонна Бездоріжжя! І мчать, і мчать, числа їм несть. Дорога дальня й невідома. Стоїть Мадонна Перехресть, благословляюча Мадонна.
7.11.2005
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 21 листопада 2020, 18:49
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Не там шукаєм істину, не там! Ці болота́ потрібні болота́м. Забалотуйте болота́, бо знову буде істина не та. Зелена твань, болотяні пастелі! Трясовина, що поглинає слід. Мойсей народ виводив із пустелі. Де той Мойсей, що виведе з боліт?!
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі