Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
За багрецем сповити обрій. Розкину руки - полечу. Тебе, далекий і недобрий, Своїм навіки наречу.
Скажу: я долю розпитала, Які шляхи лежать в полях, Лежить шляхів мені чимало, А серед них до тебе шлях.
Скажу: зумів забрати душу, Зумій впустити в береги Всю глибину моїх зворушень, Всю простоту її жаги.
За багрецем сповити обрій Розкину руки - полечу. Тебе, далекий і недобрий, Своїм навіки наречу.
"Проміння землі", 1957
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 14 червня 2019, 21:46
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Погасли костри́ща стоянок. У землю пішли племена. Забрали в холодні кургани сокири, мечі й письмена.
Стьмяніли браслети і гребені, розпались намиста разки́, що їх одягали древні смагляві юні жінки.
І келихи срібні, і чаші, що йшли по кругу колись, покрилися порохом часу і холодом тліну взяли́сь...
Та, може, мені здалося - а час не все переміг. На чашах тепло збереглося тих вуст, що торкалися їх.
І в пута тяжкі клинопи́сні закована з давніх-давен, в степу оживає пісня давно занімілих племен.
"Мандрівки серця", 1961
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 15 червня 2019, 22:29
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ТРИ ПРИНЦЕСИ
Немов чарівні декорації - жасмин, троянди і бузок. Кузини мамині, три грації, як три принцеси із казок.
Які ж вони були вродливі, три Лади-Лебеді тоді! І трішки-трішки вередливі, і дуже-дуже молоді.
До них у гості ми приходили, вони жили через город. О тихий сад мойого подиву, де сливи звалися ренклод!
Де шпак літає, сойка літує, принцеси ходять серед клумб... А їх давно вже переслідує страшний безжалісний чаклун.
Він поселився в домі їхньому, під зорепадом жолудів. Колись я ввечері приїхала і чула, як він шарудів.
В тому годиннику з зозулькою він причаївся у кутку. Вона з віконечка вигулькує, ніяк не вимовить: «Ку-ку!»
Над тою гиркою деркучою вже й не ворушиться вона, бо хтось підкручує, підкручує залізні вуса чаклуна...
Стоять садів квітучі повені. А я зайти туди боюсь. Там три принцеси зачаровані у сивих зморщених бабусь.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 16 червня 2019, 22:53
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель. Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей. В країні древньої Колхіди, де п’ється радісне вино. А я ж вважала, що це - міфи. А я ж вважала, це - давно! В країні гордій і гористій ця скеля сива, як Софокл. Її показують туристам, туристи дивляться в бінокль. Тут берегів амфітеатри, і море міниться од барв.
- О Прометею! Варто?! - Варто! - Так він сказав мені з-за хмар.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 17 червня 2019, 23:01
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
АПОЛОГІЯ ЛИЦАРСТВА
Там, за віками, за гірким туманом, де трубить вічність у Роландів ріг, любов була єдиним талісманом, а талісман ще звався – оберіг.
Було життя осяяне красою, любов і честь цінились над життя. І що там смерть з великою косою? - мужчина, лицар, сонячне дитя!
В моїх садах мелодії Провансу, і жінка, жінка, жінка всіх віків! - за неї лицар гинув без авансу, вона чекала цокоту підків.
В монастирях, фортецях і столицях, з глухих палаців, схожих на тюрму, якщо він лицар, - о, якщо він лицар! - вона троянду кидала йому.
Гриміли вальси, пурхали амури, давили будні, смикала сім'я, - жіноча туга билася об мури: де лицар мій, молитва де моя?!
І хоч в'яжіть, хоч плітку або клітку, хоч бозна-хто розкаже бозна-де, якщо він лицар – жінка кине квітку, на все життя очима проведе.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 22 червня 2019, 22:59
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота Високу тишу стережуть.
Звання і прізвища, і дати. Печалі бронзове лиття. Лежать наморені солдати, А не проживши й півжиття!
Хтось, може, винен перед ними. Хтось, може, щось колись забув. Хтось, може, зорями сумними У снах юнацьких не побув.
Хтось, може, має яку звістку, Які несказані слова... Тут на одному обеліску Є навіть пошта польова.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 25 червня 2019, 22:25
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
АЗОВСЬКА БАРКАРОЛА
Відпочиваю від гримучих трас, камінних стін і мурашиння літер. І тихі думи б'ються об контраст, мінливі, як азовський вітер.
І тихі думи б'ються об контраст. Плюскоче хвиля, лагідна і ласа... Але піском занесений баркас, чи вже вірніше - обриси баркаса.
За синій обрій покотив дельфін царя морського сонячну корону. А цей баркас... чого розбився він?.. Чи ще з війни, чи, може, так, од шторму...
Як тут неквапно проминає час! Який вечірній присмак матіоли! Піски і я. І тиша. І баркас. І ті, що вже не вернуться ніколи.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 03 липня 2019, 23:14
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Біля білої вежі чорне дерево. Спи. Ми самотні в безмежжі. Хай нам сняться степи. Хай присниться що хоче. Поле, човен, млинок. Може, хто нас із Марса розглядає в бінокль. А яке йому діло, ми собі летимо. Ми отут на планеті, він собі отамо. Тільки зорі в нас спільні та небесні степи. Біля білої вежі чорне дерево. Спи.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 06 липня 2019, 22:50
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Перша субота липня - Міжнародний день Дніпра (з 2003 року)
АКВАРЕЛІ ДИТИНСТВА
Дніпро, старенький дебаркадер, левино-жовті береги лежать, на кігті похиливши зелену гриву, шелюги. В пісок причалює пірога. Хтось варить юшку, дим і дим. Суха, порепана дорога повзе, як спраглий крокодил. В Дніпрі купається Купава. Мені ще рочків, може, три. А я чекаю пароплава із-за трипільської гори. Моє нечуване терпіння іще ніхто не переміг, бо за терпінням є Трипілля, а за Черніговом - Черніг. Черніг страшний, він дуже чорний. Як звечоріє на Дніпрі, Черніг сідає в чорний човен і ставить чорні ятері. І ті корчі, і те коріння, розмите повінню з весни, і золотаве звечоріння в зелених кучерях сосни. І ті роки, що так промчали, і пароплав той, і гора... Це вже невидимі причали в глибокій пам’яті Дніпра.
Тиха щедрість невичерпних вод. Смарагдові сонячні причали... Дніпре, Дніпре, ти, як мій народ, - лагідний, простий і величавий. Іскрометний сміх - круговорот. Глибина сувора і студена... Дніпре, Дніпре, ти, як мій народ, - жартівливий, мудрий і пісенний. Течії привільний розворот. Хвилі буйні і далекочутні... Дніпре, Дніпре, ти, як мій народ, - гордий, волелюбний і могутній!
Журнал «Дніпро», кн. 8, серпень 1961
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 11 липня 2019, 23:05
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
А затишок співає, мов сирена. Не треба воску, я не Одіссей. Вже леви ждуть, і жде моя арена. Життя, мабуть, - це завжди Колізей.
І завжди люди гинули за віру. Цей спорт одвічний віднайшли не ми. Тут головне - дивитись в очі звіру і просто - залишатися людьми.
Коли мене потягнуть на арену, коли на мене звіра нацькують, о, я впізнаю ту непроторенну глупоту вашу, вашу мстиву лють!
Воно в мені, святе моє повстання. Дивлюся я в кривавий ваш туман. Своїм катам і в мить свою останню скажу, як той найперший з християн:
- Мене спалить у вас немає змоги. Вогонь холодний, він уже погас. І ваши леви лижуть мені ноги. І ваши слуги насміялись з вас.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 14 липня 2019, 22:35
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ГІРКІ ЧЕРЕШНІ
Де шлях летючими штрихами За обрій віддалі несе - Гіркі черешні над шляхами - Спасибі вам за все, за все! За цю красу, що при дорозі, За цю солодку гіркоту, За те, що люди вже дорослі, Гілляку ловлять на льоту! За те, що ви необережні, При самій трасі - нічиї. За слово радісне - «черешні», Де є і чари, і раї. За те, що втомлений, аж чорний, На ваше листя молоде, Загримирований під чорта Шофер очима поведе. За вашу тінь, за насолоду - Крізь вас побачити поля, За неодчахнуту свободу, За необчухране гілля!
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 19 липня 2019, 22:49
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ЛЮДИ З ТАБУЛЕНА
Як плив король якоїсь там династії, то поки й видно ще було корму, усі його підда́нці придунайські ще й навздогінці кланялись йому.
Лиш табуленці, з тих усіх навколишніх, - і як таких тримає ще земля?! - не те що не стояли там навколішках, а навіть не вітали короля.
Ні в слугах не служили, ні в екскорті, попихачів вважаючи за тлю. Король їх недолюблював, бо горді, це ж треба - не коритись королю!
У нього військо, радники, вельможі, все у мундирах, в золоті, в плісе. А ці якісь окремі і не схожі, і власну думку думають про все.
Але в годину найскладніших рішень, державних найважливіших проблем - не радників питав і не старійшин, а посилав гінців у Табулен.
Бо ці придворні - публіка смиренна, і кожен дбає тільки про своє. Покличте тих - людей із Табулена. ті не злукавлять, скажуть все, як є.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 08 серпня 2019, 22:24
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Біжить лошатко по асфальту. Цок-цок копитцями, цок-цок. Смагляве літо смалить смальту. Булана гривка навскосок. На возі сіно, сіно, сіно! Повз нього траса поспіша. А дядько цвьохкає сумлінно. За ним вибрикує лоша. Біжить лошаточко за возом, не просить віжки попустить.
Скажи, навіщо людству розум, щоб так цей світ занапастить? Вокзали, темпи, термінали, в прогрес запряжена душа. Самі себе вже перегнали. А озирнулись на лоша.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 09 серпня 2019, 23:00
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ЦАРИЦЯ САВСЬКА
Цариця Савська плакала вночі. А вранці встала в блиску свої слави, вся в діамантах, золоті, парчі. Усі царі гінців до неї слали. Вона їх брала вродою в полон. Ніхто при ній розумним не здавався. Аж навіть сам премудрий Соломон на всі віки від неї здивувався. Красуня, казка, магія, міраж. В садах любові царственна троянда. Вино очей, чаклунство магарадж. Хвилююче мовчання фоліанта. Жагучий сон, мінливий Орієнт. Такий вже імідж у цариці склався. Коштовний камінь в перстені легенд, - цариця Савська, о, цариця Савська! Вся в діамантах, золоті, парчі. При ній сторожа піша і комонна.
Цариця Савська плакала вночі. Але про це нема у Соломона.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 18 серпня 2019, 22:48
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Бродить спека, як хмільна опара. Ціле літо грози і дощі. Йде над лісом романтична хмара, наче Гамлет в чорному плащі. Трави мруть, їм хочеться літати. Вечір котить сонце по стерні. Коні п’ють, забрівши у латаття. Гарні коні. Білі й вороні.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 24 серпня 2019, 22:34
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Вночі скриплять вози. Переселенці їдуть. Світ за очі, покидавши своє. Шукати Україну в Україні. Десь має ж бути, десь вона та є!
Своя. Свобідна. Ще не занапащена. Де вже не владен лях ані Аллах. Дністро і Буг, Поділля і Брацлавщина самі себе вивозять на волах.
Пробились кров'ю. Стомлені, обдерті. Підводи витягають з багновиць. А на возах - старі, уже як мертві, обличчями до неба, горілиць.
Де буде дім і де притулок ваш? І поля шмат, і для дітей прожиток? Скриплять вози - кудись на пустопаш, на вільні землі, людський неужиток.
А я стою, сказати щось не годен. Змиває дощ дорогу і мене. Я розминаюсь із своїм народом. Та й краще так. Ніхто не прокляне.
Обпалить часом думка крижана - ось люди йдуть, а скрізь одна руїна. І поки я їх визволю з ярма, то чи не мертва буде Україна?
…Десь при воді спинившися підводою, де вже воли до ясел заревуть, бездомні люди, спраглі за свободою, свої селитьби слободами звуть.
Але ж яка біда цьому народу! Що він біду міняє на біду. Бо хтозна, чи він знайде там свободу, чи ще одну збудує слободу.
("Берестечко", уривок)
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 26 серпня 2019, 22:46
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, - оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є - дорога, явори, усе моє, що зветься - Україна.
Така краса висока і нетлінна, що хоч спинись і с Богом говори.
("Маруся Чурай", уривок)
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 27 серпня 2019, 22:50
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
УКРАЇНСЬКЕ АЛЬФРЕСКО
Над шляхом, при долині, біля старого граба, де біла-біла хатка стоїть на самоті, живе там дід та баба, і курочка в них ряба, вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.
Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів. Хитаються патлашки уздовж всії стежини, і стомлений лелека спускається на хлів.
Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки. А потім довго-довго на призьбі ще сидять. Я знаю, дід та баба - це коли є онуки, а в них сусідські діти шовковицю їдять.
Дорога і дорога лежить за гарбузами. І хтось до когось їде тим шляхом золотим. Остання в світі казка сидить під образами. Навшпиньки виглядають жоржини через тин…
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 31 серпня 2019, 23:04
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ОСІНЬ ЖАГУЧА
Вечірній сон закоханого літа і руки, магнетичні уночі. Вродлива жінка, ласкою прогріта, лежить у літа осінь на плечі.
Дозріла пристрасть до вогню і плоду. Пашить вогнем на млосному щаблі. І торжествує мудрий геній роду всього живого на живій землі.
Ще літо спить, а вранці осінь встане – в косі янтарній нитка сивини, могутні чресла золотого стану, іде в полях – вгинаються лани.
Близнята-зерна туляться в покоси, біжить юрба червонощоких руж, сплять солодко черкуси-негритоси, біляві яблука і жовта раса груш.
Рве синій вітер білі посторонці. А в серце літа – щедрий сонцепад. І зливками розтопленого сонця лежать цитрини, груші й виноград.
Загусне промінь в гронах перегрітих. А ляже сніг на похололі дні – жагучий сон закоханого літа в холодну зиму бродить у вині!
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 08 вересня 2019, 22:57
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Вівтар, трибуна і шинквас, печери духу, що чамріє. Ця райська птиця не для вас, вона між вами почорніє. І Гриць, і грець, і швець, і жнець. І хто кому Іскаріоти? Цій райській птиці тут кінець. Обпатрають, бо патріоти.
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі