Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
КІНЬ КАЛІГУЛИ
Який закон? Феміда перекліпає. Центуріон - кентаврові рідня. Коли із Риму від'їжджав Калігула, він замість себе залишав коня. Стояв той огир в перах і в попоні, стрункі раби одмахували мух. Сенатори, запрагнувши супоні, поштиво нашорошували слух. Кінь бив копи́том в римському сенаті, у чорних шорах ніздрями дрижав. І в тиші, од захоплень шелеснатій, усі вставали, коли кінь іржав. Ішли повз нього ритуальним кроком, когось топтали, кидали груддя́. А він стояв, косив кривавим оком, цей кінь-мислитель, зверхник і суддя. І що цікаво, не вели до стайні. Ішли в той бруд, як бджоли в резеду. Вони були на диво одностайні, вони любили віжки і вузду! Журились потай і вживали трунки, у пишних одах прославляли хлів. І мантії звисали, як натрумники, під лаврами заплішених голів.
Коли ж тиран не вдержався на троні й на повен зріст простягся у труні, вони кричали: «Коні - незаконні! А де той кінь? Вся справа у коні!»
А хвора правда так і не оклигала. Стратенці йшли небриті, як стерня...
Він був розумний вбивця, той Калігула. Він знав, кому поставити коня.
https://www.litmir.me/br/?b=266487&p=41
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 13 жовтня 2017, 21:23
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Біле - біле - біле поле. Чорний гомін. Вороння. Посідало та й замріялось про убитого коня.
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ХУРТОВИНИ
Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели… Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли. Знов ті самі вулиці незрячі і замету хвиля снігова. Нам з тобою легко так, неначе вітер нам підказує слова. - Підкажи найлагідніше слово, я його слухняно повторю. Розгуляйся буйно і раптово, заглуши усе, що говорю! - Не було ні зустрічі, ні туги. Не було пориву і жалю. Я спокійна. Я щаслива з другим. Я тебе нітрохи не люблю. А якщо заплачу і руками я торкну ясне твоє чоло, - нас не бачать леви біля брами: левам очі снігом замело.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 01 січня 2018, 18:50
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 18 січня 2018, 22:54
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
На віях тиші мерехтять сніжинки. Зима крізь вії дивиться на світ. Шляхи і діти їх - стежинки - шукають вранці згадку до воріт.
Село в снігах, як чаша кришталева, у срібних жилках скованих джерел. Ідуть у білих каптурах дерева, понамерзали брови у дерев.
Їм білий вітер розвіває поли, вони бредуть, похилені, на шлях, де гайвороння, чорне як ніколи, шматочок сонця ділить у полях.
https://www.litmir.me/br/?b=266487&p=57
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 23 січня 2018, 23:20
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу, і коли навіть ні про що писати. Пишіть про те, що ви живі-здорові, не говоріть, чого ви так мовчали. Не треба слів, навіщо бандеролі? - Ау! - і все, крізь роки і печалі.
http://kostenko.electron.[hidden]/menu3_1_83.html
23 січня - День почерку або День ручного письма, покликаний нагадати про важливість ручного письма, несправедливо забутого сьогодні. Пишіть листи! "Якби в окопах були телефони, щоб тепер залишилося в мене?" (із п'єси Надії Птушкіної "Поки вона вмирала")
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 10 лютого 2018, 22:59
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Не забудьте сьогодні пригостити свого домовичка
Домовичкам незатишно у місті. Нема горища й комина. А ніч. Немає хати, що їй років двісті, і не зітхає челюстями піч. Нема колиски, щоб поколихати, а як і є, то зовсім не така. І навіть сон не ходить коло хати і не співає "Люлі" і "Котка". На Страсть не пишуть хрестика свічками. З екранів щось стріляє і реве.
Біда сьогодні буть домовичками - у інтер'єрах казка не живе.
2003
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 27 лютого 2018, 23:29
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Простіше простого - зустрітись в юнацькі дні, в хороші дні, спинитись, пильно придивитись і покохатися... Так ні! Було потрібно розминатись на десять зим, на десять літ. Було потрібно подаватись одне до одного в обхід. Забути марення квітчасті, пізнати смуток самоти і, вже зневірившись у щасті, впритул до щастя підійти.
"Вітрила", 1958
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 19 березня 2018, 22:01
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Сьогодні у Рівному до дня народження Ліни Костенко презентували унікальну книгу поезій "Я поцілую мальву у щоку". У книзі 72 вірші, вишиті вручну. Їх вишивали рівненська майстриня, письменниця, авторка креативних книг Олена Медведєва та рівняни, які захоплюються поезією Ліни Костенко. Розміри книги - 60 на 42 см, вага - 5 кг, обкладинка - з найтоншої шкіри зеленого кольору оздоблена вишитими мальвами. Оце так подарунок!
З днем народження, пані Ліно!
Ой ні, ще рано думати про все. Багато справ ще у моєї долі, Коли мене снігами занесе, Тоді вже часу матиму доволі.
А поки що - ні просвіту, ні дня. Світ мене ловить, ловить... доганя!
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 22 березня 2018, 23:19
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Майже одразу за днем народження - 21 березня, Міжнародний день поезії. Співпадіння?
ДОЛЯ
Наснився мені чудернацький базар: під небом у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі.
Одні були царівен не гірш, а другі - як бідні Міньйони. Хто купляв собі Долю за гріш. А хто - і за мільйони.
Дехто щастям своїм платив. Дехто платив сумлінням. Дехто - золотом золотим. А дехто - вельми сумнівним.
Долі-ворожки, тасуючи дні, до покупців горнулись. Долі самі набивались мені. І тільки одна відвернулась.
Я глянула їй в обличчя ясне, душею покликала очі… - Ти, все одно, не візьмеш мене, - Сказала вона неохоче.
- А може візьму? - Ти собі затям, - сказала вона суворо, - за мене треба платити життям. А я принесу тобі горе.
- То хто ж ти така? Як твоє ім'я? Чи варта такої плати? - Поезія - рідна сестра моя. А правда людська - наша мати.
І я її прийняла, як закон. І диво велике сталось: минула ніч. І скінчився сон. А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама. І що зі мною не станеться, - у мене жодних претензій нема до Долі - моєї обраниці.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 01 квітня 2018, 18:40
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Сьогодні, у День математика, згадала про математику життя від Ліни Костенко
ВИЩА МАТЕМАТИКА
Плюс мінус життя. Таблиця розмноження. Квадратний корінь із мрій романтика. Два пишем, три помічаєм. Розношена щоденна проста математика. Душа підіймається до вищої. Душа обчислює суму площ: минуле - майбутнє - живі і знищені, правда - поезія - атомний дощ. Дракон - Мусій - телефон - калина, віра - вірус - мільярди - нулі... Життя оперує безконечно малими. Ми всі поодинці - також малі. Але з усмішки, з потиску рук, з брехні, убитої наповал, історія - найскладніша з наук - обчислює ЗОРЯНИЙ ІНТЕҐРАЛ.
Із найдрібніших зоряних крихт! Вища математика віку: з суми безконечно малих виникає безконечно велике.
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ПЕРШ, НІЖ ПІВЕНЬ ЗАПІЄ...
Петро - не Юда. Він любив Учителя. І вуст він зроду був би не отверз. …Коли вели Ісуса до мучителя, була сльота. Петро апостол змерз.
А тут раби і слуги архирейські такий вогонь великий розвели! Петро подумав: "Я лише погріюсь, Бо хтозна, чи ще при́йдеться коли".
Він підійшов до ницих і бундючних і руки грів при їхньому вогні. Слуга спитав: "Ти також його учень?" Була сльота. Сказав апостол: "Ні".
Він так сказав, і той його облишив. Раби і слуги підкидали хмиз. Месію били. В груди. І в обличчя. Вогонь горів. Петро дивився вниз.
Коли ж Ісуса повели, одмучили і розп’яли в такій височині, слуга спитав: "Ти був між його учнями?" Горів вогонь. Петро промовив: "Ні".
Він руки грів і зневажав Пілата. В своєму серці плакав і скорбів. Але вогонь продовжував палати. І він сидів, як раб серед рабів.
Бо ж розіпнуть. І хто ж тоді нестиме святе учення у майбутні дні? Слуга сказав: "Я ж бачив тебе з тими!" І втретє він тоді відрікся: "Ні".
Ну, Петре, як? Зігрів свої долоні? Урятувався? Догоряє хмиз… Тебе розіпнуть десь аж при Нероні. Зате інакше: головою вниз.
https://www.litmir.me/br/?b=266487&p=68
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 12 квітня 2018, 22:03
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
ПІСЕНЬКА ПРО КОСМІЧНОГО ГОСТЯ
Достигають яблука ранети. Рання осінь листя золотить. Гарний хлопець з іншої планети, Може, завтра в гості залетить. Діло звичне - міжпланетні мандри. Усміхнеться, зніме свій шолом. Скаже: "Там, в сузір’ї Саламандри, Твій коханий бив тобі чолом". Я спитаю: "Є у вас поети? Як по-марсіанськи - макогін? Знаєш, там туманність Андромеди, Хай не йде так часто на обгін".
Він посидить, трохи відпочине, Цей мій дивний, нетутешній гість. Планетарно синіми очима Про безмежний космос розповість. Прийдуть люди з ним погомоніти, Хлібом-сіллю я їх пригощу. Передам йому для Береніки Білі айстри в крапельках дощу. Перевірю техніку в ракеті, Розкажу, як звуться журавлі, - Хай посіє в себе на планеті жменьку Слів із нашої землі. Апарат космічний загуркоче, Пропливе смарагдовий кортеж…
- Добре, я коли-небудь заскочу. Ти в якій галактиці живеш?
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 13 квітня 2018, 22:21
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Обережні люди придумали забобони - між серцем і розумом знак заборони. Між серцем і розумом - остороги. Забобон - для кохання. Забобон - для дороги. З півдороги вернутись - погана прикмета. Лихоліття криваві віщує комета. Чорний кіт на невдачу по вулиці шаста... Ну, а що ви придумали, люди, на щастя? Є які-небудь певні прикмети? Не фатальні коти, не зловісні комети? Доброзичливі звірі і ласкаві сузір’я? Так і хочеться вірити. І повірю. А чого ж? Уявляєте - щастя ще де то - А вже є у людини щаслива прикмета. Ну, там квітка, підкова, гніздо чи омела. От людина і ходить собі весела.
"Мандрівки серця", 1961
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 26 квітня 2018, 19:51
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
На березі Прип’яті спить сатана, прикинувся, клятий, сухою вербою. На березі Прип’яті - березі - на - ріки, що колись була голубою.
Стоїть йому атомна чорна свіча. Лежать йому села в біді і розрусі. Уп’явся в пісок пазурями корча, свистить йому вітер в дуплястому вусі.
Він скрізь по хатах понаписував мат. Ікони покрав. Загубив респіратор. Тепер захотілось йому подрімать. Оце його царство. Він тут імператор.
Той чорний реактор - і пекло, і трон. Він спить на піску, підібгавши коліна. І сниться йому в ореолі ворон вже вся Україна, вже вся Україна...
https://www.litmir.me/br/?b=266487&p=57
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 29 квітня 2018, 20:29
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Прийшов у місто дуже гарний лось. У надвечір’ї деревом здавався. Сказали люди: "Це нам так здалось". І через те ніхто не здивувався. А що такого? Лосі нам рідня. Креснув рогами - як трамвайні дуги.
Він, може, йшов до мене навмання - з моїх лісів, з чорнобильської туги.
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Ввірва́лась орда́ шале́на у тихе привілля сіл. Повісила чорні знаме́на на світлі фасади шкіл.
І свастика в ту годину зігнала із гнізд лелек, зіткала важку павутину над шафами бібліотек.
Під тінню її зловісною чужинці рівняли крок. Топтались по зо́лоту ти́снень, по білій душі сторінок.
Шпурляли в огонь, не гортавши. Зметнулось багаття до хмар.
І корчився в полум’ї Гаршин.
І гнівно палав Кобзар.
Чорнів Достоєвський од муки.
Сміявся вогнисто Шекспір.
І Леся обпалені руки з вогню простягала до зір...
Згорить і папір, і оправи, посивіють фото в золі. І чорнії клапті на трави, як мертві падуть мотилі.
Але під цим небом синім, аж поки земля жива, витають думки нетлінні. Бринять неспалимі слова.
"Мандрівки серця", 1961
P.S. Війна з книгами розпочалася в ніч з 10 на 11 травня 1933 року, коли в усіх університетських містах Німеччини публічно спалили тисячі книг 149-ти "неарійських авторів", серед яких - брати Манн, Стефан Цвейг, Еріх Марія Ремарк, Зигмунд Фрейд, Генріх Гейне, Бертольд Брехт, Джек Лондон та інші.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 13 травня 2018, 22:37
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
МАТИ
Вона була красуня з Катеринівки. Було у неї п'ятеро вже вас. Купляла вам гостинчика за гривеник, топила піч і поралась гаразд.
Ходила в церкву, звісно, як годиться. Галдущики сушила на тину. Така була хороша молодиця і мала мрію гарну і чудну.
У ті часи, страшні, аж волохаті, коли в степах там хто не воював, - от їй хотілось, щоб у неї в хаті на стелі небо хтось намалював.
Вона не чула зроду про Растреллі. Вона ходила в степ на буряки. А от якби не сво́лок, а на стелі - щоб тільки небо, небо і зірки.
Уранці глянеш - хочеться літати. Вночі заснеш у мужа на плечі. Де б маляра такого напитати? Навколо ж орачі та сіячі.
Уваживши ту мрію дивовижну, приходив небо малювать шуряк. Вона сказала: - Перестань, бо вижену. У тебе, - каже, - небо, як сіряк.
Якийсь художник у роки голодні зробити небо взявся за харчі. Були у нього пензлі боговгодні, став на ослін, одсунув рогачі.
У нього й хмари вигинались зміями, уже почав і сонце пломінке. Вона сказала: - Ні, ви не зумієте. Злізайте, - каже. - Небо не таке.
Вона тим небом у тій хаті марила! Вона така була ще молода! Та якось так - то не знайшлося маляра. Все якось так - то горе, то біда.
І вицвітали писані тарелі, і плакав батько, і пливли роки, - коли над нею не було вже стелі, а тільки небо, небо і зірки...
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі