Форум міста Сміла • Перегляд теми

04 липня 2012, 20:09
Я - туди може попутками, може авто, ще не знаю. назад в будь-якому випадку буде авто...

Додано через 10 годин 51 хвилину 23 секунди:

" Він підозрює: цей порядок не такий усталений, як намагається здаватися;жодна річ і жодне "я" не є надійними, все перебуває у процесі невидимого перетворення, яке ніколи не зупиниться; в непевному більше майбутнього, ніж у певному, а дійсність - це лише гіпотеза, над якою ще просто не змогли піднятися."
Роберт Музиль. "Людина без властивостей."

Я живу на своїй, Богом даній, землі
Зображення

Podolya [535] Офлайн

05 липня 2012, 12:38
Білетів вже немає...

Хочешь изменить свою жизнь? Выброси все что мешает это сделать: некоторые вещи, некоторые мысли, некоторых людей…

Zarathustra [291] Офлайн

06 липня 2012, 18:36
«Дощ у Нойкьольні» - вистава на подіумі
Зображення

Черкаський драмтеатр представив другу виставу режисера Андрія Мая. Цього разу, після вербатіму «Місто на Ч», публіка побачила сучасну німецьку драматургію Пауля Бродовскі «Дощ у Нойкьольні». Таку собі полікультурну драму із сучасною нефільтрованою, часом брутальною лексикою, наркотиками, сексом, містичним лисом, що вміє розмовляти, темою імміграції, батьків і дітей... Глядачі на сцені споглядають на акторів над глядацьким залом, точніше - на подіумі, побудованому над глядацьким залом. Основні події відбуваються безпосередньо серед глядачів. Актори час од часу бігають поміж рядами, сідають поруч із глядачами. Несподіваним елементом сценічного простору стала рамка-металодетектор, крізь яку проходять перед початком дійства глядачі. Зрештою, у фінальній сцені вона перетворюється у у таку собі браму дощу, над якою височить опудало грізного лиса.
У виставі безліч діалогів сприймаються дещо нестандартно. У тому числі й видозміною, постійною грою слів. Немов актори на ходу творять ці слова і звуки, випробовують їх, забувають їх, граються ними.
Багато що у постановці несе пластика, постійні дефіле акторів.
Зображення

Єдиним початком і кінцем «Дощ у Нойкьольні» створює певний цикл життя. Життя і смерті.
Типажі з одного боку традиційні для німців: араби-іммігранти, вимираючі будівничі «чистої раси», недалека молодь, стурбований таксист. З іншого боку - якісь химерні істоти в особі людино-лиса, за яким постійно полює ностальгуючий за Гітлером представник фактично зниклої професії точильників ножів. Олегу Телятнику став надзвичайно близьким образ цього таємничого й доброго лиса.

Взагалі всі актори черкаського театру вийшли із звичних ролей і показали зовсім інший театр. Без якихось масок і стандартних рухів. Інколи це було схоже на божевілля, але завжди все, що творилося у виставі, було життям. Без гриму.
Ці божевільні танці Олеся Павлютіна, його танець кохання із Надією Корбут... Ці прості, благородно-жорстокі й сексуальні фантазії Олександра Кузьменка. Ці філософські розмірковування про долю іммігрантів Юрія Берлінського. Ця маніакальна й майже наукова ідея порятунку людства від лисів і, врешті, неочікувана доброта арійця під впливом арабської пісні... Цікаво, що вже в другій виставі режисера Андрія Мая Олександр Кузьменко грає роль таксиста.
Зображення

Фінальна сцена з дощем-металодетектором, крізь який проходять актори, врешті, містерійно завершує постановку.

Я живу на своїй, Богом даній, землі
Зображення

Zarathustra [291] Офлайн

18 серпня 2012, 08:29
Чергова прим'єра - Спектакль "Безхребетність" 13 вересня 2012 року о 18-30.
Хто бажає плануємо - це буде четверг

Я живу на своїй, Богом даній, землі
Зображення

Zarathustra [291] Офлайн

02 вересня 2012, 20:07
Вартість Квитків від 20 грн до 50 грн.
Фото з репетицій вистави ''БЕЗХРЕБЕТНІСТЬ''(Інгрід Лаузунд, переклад Анастасії Ріш-Тімашевої, Михайла Рудницького). Режисер - Наталія Неміровська, художник-сценограф - Володимир Купянський, художник з костюмів - Лєніє Ібрагімова, композитор - Nick Acorne , хореограф - Володимир Татаринов.Фото - Андрій Кудрявцев. Серпень 2012р.
У виставі працюють: Ірина Чваркова, Наталія Панекіна, Олександр Гуменний, Павло Гончаров, Олексій Клименко.

Зображення