Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 08 січня 2016, 00:00
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Ліна Костенко СВЯТ-ВЕЧІР
Мороз малює у віконці. Узваром дихає кутя. І Мати Божа на іконці у хустку кутає дитя.
Побудь дитиною, синочку. Твоє дитинство золоте. Ще вітер віє у терночку, і дерево на хрест росте.
Ще час не сплинув за водою. Ще Юда спить у сповитку. Он гурт з різдвяною звіздою уже на ближньому кутку.
Поколядують і засіють. Ще, може, буде і життя. Ти на Голгофі вже Месія, а на руках іще дитя. http://bogpoet.[hidden]/klasyky/kostenko.html#a12
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 19 березня 2016, 13:30
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 28 квітня 2016, 21:51
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Щемний Чорнобиль Ліни Костенко (мініатюри з "Інкрустації"): *** Жоржини на чорнобильський дорозі Вже другий рік, як струшують біду, Прозорий жах обмацує ворота - Чи можна людям в хату увійти? Роса - як смертний піт на травах, на горіхах. Але найбільше стронцію - у стріхах. Хто це казав, що стріхи - традиційні? У нас і стріхи вже радіаційні.
*** Летючі крони голубих дерев. Із року в рік дожити до неділі. Ріка. Палатка. Озеро. Курінь. Аборигени острова Надії. Босоніж дітки бігають малі. Пройшла гроза і не була озонною. А де тепер не зона на землі? І де межа між зоною й не зоною?
*** Атомний Вій опустив бетонні повіки. Коло окреслив навколо себе страшне. Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?! Хто сіяв цю біду і хто її пожне? Хто нас образив, знівечив, обжер? Яка орда нам гідність притоптала? Якщо наука потребує жертв, - Чому ж не вас вона перековтала?!
*** Стоять озера в пригорщах долин, Луги цвітуть у придорожній смузі. І царствений цибатий чорногуз Поважно ходить в ранній кукурудзі. Дівча козу на вигоні пасе, Машини мчать, баранки крутять аси. Малина спіє.. І на все, на все Лягає пил чорнобильської траси.
*** Загидили ліси і землю занедбали. Поставили АЕС в верхів’ї трьох річок. То хто ж ви є, злочинці, канібали?! Ударив чорний дзвін. І досить балачок. В яких лісах іще ви забарложені? Що яничари ще занапастять? І мертві, і живі, і ненароджені Нікого з вас довіку не простять!
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 04 серпня 2016, 20:43
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло оддзвеніти. За небо в небі, за дитячий сміх. За те, що можу, і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу. За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу слова, як молитви.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 05 жовтня 2016, 21:21
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Осінній день березами почавсь. Різьбить печаль свої дереворити. Я думаю про тебе весь мій час. Але про це не треба говорити.
Ти прийдеш знов. Ми будемо на "Ви". Чи ж неповторне можна повторити? В моїх очах свій сум перепливи. Але про це не треба говорити.
Хай буде так, як я собі велю. Свій будень серця будемо творити. Я Вас люблю. О як я Вас люблю! Але про це не треба говорити. http://kostenko.electron.[hidden]/menu3_1_68.html
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 14 листопада 2016, 22:16
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ - березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло. Спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. Це був тільки сон, що ледь торкнувся пам'яті вустами.
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Ліна Костенко БІЛА СИМФОНІЯ
Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу - біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу.
А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди закутий... І хлопець, зворушливо юний, сказав із дорослим смутком:
- Ти пісня моя лебедина, останнє моє кохання...
В такому віці людина завжди кохає востаннє.
Бо то уже справа гідности - життя, бач, як сон, промайнуло. Підлітки для солідности мусять мати минуле.
Завіяні снігом вітрила звисали, як біла гичка... Я теж йому щось говорила, і теж, певно, щось трагічне.
Було кохання фатальне, майже з драми Ростана... Я тільки сніг пам'ятаю, отой, що давно розтанув.
Білу симфонію снігу, шхуну, в льоди закуту...
А нам з тобою - до сміху! А нам з тобою не смутно!
І добре тобі, і весело на білому світі жити. Ти тільки, як всі воскреслі, не любиш про смерть говорити.
І маєш, напевно, рацію. Минуле вмерзає в кригу. І це вже не декорація...
Біла симфонія снігу.
Стогне завія до рання, зламавши об ліс крило... Ти - моє перше кохання. Останнє уже було. http://www.e-reading.club/chapter.php/1 ... rshiv.html
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 28 лютого 2017, 22:05
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 19 березня 2017, 23:39
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
*** Щасливиця, я маю трохи неба І дві сосни в туманному вікні. А вже здавалось, що живого нерва, Живого нерва не було в мені! Уже душа не знала, де цей берег, Уже втомилась від усіх кормиг. У грамі дня, в оркестрах децибелів Ми вже були як хор глухонімих. І раптом, - Боже! - після того чаду І тарапати, рівної нулю, - Я чую дощ. Він тихо плаче правду, Що я когось далекого люблю. І чую тишу. І співають птиці. Проходять люди гарні і незлі. В пахучій хмарі дощової глиці Стоїть туман, як небо на землі. Пасуться тіні вимерлих тарпанів, Навшпиньки ходять сутінки і сни. Весна підніме келихи тюльпанів, - За небо вип’ю і за дві сосни!
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ЛІНО ВАСИЛІВНО! Сьогодні Весна піднімає келихи тюльпанів на Вашу честь!
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 29 квітня 2017, 20:50
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
МАЙЖЕ ПЕРЕКЛАД З ПРОВАНСАЛЬСЬКОЇ
Я лицар і поет, не схожий на хани́гу. Я не служу чужому королю. У відблиску меча читаю древню книгу і даму серця здалеку люблю. І хоч у мене при́ятелі щирі, але я знаю, що таке любов, і не хвалюся друзям у трактирі, як я заліз до неї у альков! А наш король, а ми його васали, а чорт візьми, я теж його васал. Усі йому вже оди написали, лиш я йому ще оди не писав. І хоч живу я з королем не в мирі, бо не люблю присвячувати од, я друзям не підмо́ргую в трактирі – мовляв, який король наш ідіот! Мене купля́ть і спро́дувать не раджу, моя душа не ходить на базар. А не клянусь, тому що я не зраджу, і вже не раз це в битвах доказав. І хоч на світі сторони чотири, я тут живу, бо я цей край люблю. І не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю! http://litbook.net/book/60065/zb-rka-v-rsh-v/page-15/
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 08 травня 2017, 19:32
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
У День пам'яті та примирення:
ПРОВОДИ
Хрести дубові туляться в берізках. Квітує поле в пахощах медове. Прославши скатерті при обелісках, своїх солдатів поминають вдови.
Вже оддзвонили дзвони великодні. Вже на гробках молебні одслужили. Такі сумні й задумані сьогодні, ой, затужили вдови, затужили!
Що мій лежить за Віслою, далеко. Якби землі хоч рідної на труни. А ті ж обличчя - як скрипкова дека, що вже на скрипці порвані всі струни.
А мій пропав десь безвісти, не знаю. Чи хоч над ним горбочок нагорнули? Як я ж тепер чужих тут поминаю, щоб і мого десь люди пом'янули!
А я ж нічого в бога не просила, мені ж тоді було хоч в ополонку, що я ж дитя під серцем ще носила, а вже мені прислали похоронку.
Великий день... Великдень Перемоги... Все ж наче вчора. А літа минають... На проводи, в степу біля дороги, своїх солдатів вдови поминають.
https://www.litmir.co/br/?b=266487&p=73
_________________ Пока живу - надеюсь!
Ніла
Додано: 18 травня 2017, 13:27
Щось писав
Повідомлення: 35
Подякував(а): 0 раз. Подякували:9 раз.
Репутація:0 [ ? ]
Мій милий, мандрівнику гордий! В яких ти блукаєш краях?
На марках - то біла мева, то в сяйві древніх корон- якась молода королева, якийсь допотопний король.
Далекого рейсу прикмети... Як довго листівка йде! Я завжди вгадую де ти. Ніколи не знаю – де...
Лиш хвилі гора за горою, Надходить ніч грозова... І може, я стану вдовою... А може, я вже вдова!
Листівка пече мені руки. Листівка нічого не зна. Крізь тисячі миль розлуки до мене ішла вона... Така безтурботна й легенька! Страшна в безтурботності цій...
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Сьогодні День пам'яті жертв політичних репресій. Чомусь згадала самі ці вірші.
За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня, Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня.
Зеленим пензликом тополі - кривенькі кігтики в крові. Пасуться коні нетипові у сутеніючій траві.
Долина з чашею туману, а далі схил і небосхил - Усе кургани та й кургани ще не заораних могил.
Так що ж ти, схоже на шуліку, у тебе вітер в голові, Малюєш обрій споконвіку такий червоний у крові?!
Вікам посивіли вже скроні, а все про волю не чувать. Порозпрягали хлопці коні та й полягали спочивать.
Чи так їм спиться непогано, що жоден встати ще не зміг? Пасуться коні під курганом, чекають вершників своїх.
http://www.litmir.co/br/?b=104643&p=6
_________________ Пока живу - надеюсь!
Ljusinda
Додано: 26 липня 2017, 21:25
Щось писав
Вік: 43
Повідомлення: 18
Подякував(а):9 раз. Подякували:5 раз.
Репутація:0 [ ? ]
Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! Не допусти, щоб світ зійшовся клином, і не присни, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш,– тільки до воріт. А там, а там... Жорстокий клекіт бою і дзвін мечів до третьої весни... Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни.
Ніла
Додано: 28 липня 2017, 10:32
Щось писав
Повідомлення: 35
Подякував(а): 0 раз. Подякували:9 раз.
Репутація:0 [ ? ]
Мені страшно признатися: я щаслива. Минають роки, а ти мені люб. Шаліє любові тропічна злива — Землі і неба шалений шлюб. Вколисана в ніч, тобою омита, хитає мене серед білого дня. Ковшами самотності сплачене мито за всі незнання і за всі навмання. Нещасть моїх золоті обжинки. Душа моя, аж тепер сп'янись. Ох, я не Фауст. Я тільки жінка. Я не скажу: «Хвилино, спинись!» Хвилино, будь! Лише не хвилиною, а цілим життям — хвилюй і тривож! Аж поки мене понесуть із калиною туди... ну, звідки... Тоді вже що ж...
Atta girl
Додано: 25 серпня 2017, 17:59
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Пливли ми ввечері лиманом. Моторчик чахкав спроквола. Десь там за морем, за туманом Уже Туреччина була.
Співали пісню ми про Байду І про турецького царя, Як Байда стрілами глобально Царя у голову ціля.
А хтось виводив тонко-тонко, Гули замріяні баси. В туман, лиман, у річку Конку Впадали наші голоси.
І так нам вільно, так повільно, Таке роздолля степове! – Що так ніхто і не помітив, Що човен далі не пливе!
Чи, мо’, наскочили на камінь? Чи, мо’, бензину вже не є? – Підводне царство з павуками Нам зрушить з місця не дає.
А ми ж про це не мали й гадки. Сміється Байда з далини: - Що, доспівалися, нащадки? Зіпхніться перше з мілини.
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 09 вересня 2017, 21:42
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Двори стоять у хуртовині айстр. Яка рожева й синя хуртовина! Але чому я думаю про Вас? Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природно - відстані і час. Я вже забула. Не моя провина, - то музика нагадує про Вас, то раптом ця осіння хуртовина.
Це так природно - музика і час, і Ваша скрізь присутність невловима. Двори стоять у хуртовині айстр. Яка сумна й красива хуртовина! http://www.e-reading.club/chapter.php/1 ... rshiv.html
_________________ Пока живу - надеюсь!
Atta girl
Додано: 15 вересня 2017, 06:52
Гуру
Повідомлення: 2145
Подякував(а):253 раз. Подякували:349 раз.
Репутація:20 [ ? ]
Я, що прийшла у світ не для корид, що не люблю юрби і телекамер, о як мені упікся і обрид щоденний спорт - боротися з биками! Я одягаю пурпуровий плащ. Бики вже люттю наливають очі. Я йду на них!.. Душе моя, не плач... Ці види спорту вже тепер жіночі.
http://www.litmir.co/br/?b=266487&p=104
_________________ Пока живу - надеюсь!
Eva
Додано: 15 вересня 2017, 08:51
Модератор
Повідомлення: 1583
Подякував(а):1697 раз. Подякували:875 раз.
Репутація:54 [ ? ]
Ох як тут красиво і добре ....хороша ідея з картинками!
_________________ Женщина слабее всего, когда любит, и сильнее всего, когда любима.
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі